Світлові промені від об’єктів позаду автомобіля потрапляють на поверхню дзеркала та відбиваються в очі водія за законом відбиття (кут падіння дорівнює куту відбиття), утворюючи вертикальне зменшене віртуальне зображення.
Переважно опуклий дизайн дзеркала: дзеркальна поверхня вигинається назовні, спричиняючи розбіжність світла; це забезпечує ширше бокове поле зору (приблизно 120 градусів –150 градусів) у компактному розмірі, хоча зображення зменшується приблизно на 15%–30%-отже загальна позначка попередження: «Об’єкти в дзеркалі знаходяться ближче, ніж здається».
У деяких використовуються дзеркала з подвійною-кривиною: внутрішня плоска частина зберігає точне відчуття відстані, тоді як зовнішня опукла частина розширює поле зору, покриваючи сліпі зони, врівноважуючи точність із широким{1}}кутом огляду.
Хоча на межі скло-повітря є невелике заломлення (відбувається як під час падіння, так і під час виходу), основним механізмом формування зображення є відбиття; заломлення є лише вторинним явищем, що виникає внаслідок проходження світла через середовище.
Лінзи (опуклі чи увігнуті) не використовуються: дзеркало заднього виду є відбиваючим пристроєм; його робота не пов’язана з принципами лінз, які фокусують або розходять світло, що проходить.