Усі-дзеркала заднього виду мають регулюватися за напрямком.
Відбиваюча поверхня повинна міститися в корпусі дзеркала, а радіус кривизни в будь-якій точці по периферії корпусу (у будь-якому напрямку) повинен бути більшим або дорівнювати 2,5 мм. Якщо поверхня, що відбиває, виступає за межі корпусу, то радіус закруглення краю виступаючої частини повинен бути не менше 2,5 мм; крім того, виступаюча частина повинна бути здатна втягуватися всередину корпусу під дією сили 50 Н. Ця сила повинна бути прикладена горизонтально і паралельно поздовжній середній площині транспортного засобу в точці максимального виступу відбивної поверхні за межі корпусу.
Для країв монтажних отворів або виїмок на дзеркальних компонентах, які мають діаметр або максимальний діагональний розмір менше ніж 12 мм, вимоги щодо радіуса кривизни, зазначені в 2.1.2, не повинні виконуватися, якщо краї заокруглені.
Після випробування дзеркала доступні частини внутрішнього дзеркала заднього-виду потрібно торкнутися сферичною моделлю діаметром 165 мм, а доступні частини зовнішнього-дзеркала заднього огляду мають контактувати зі сферичною моделлю діаметром 100 мм. Для всіх частин у цих доступних зонах-включаючи ті, що з’єднуються з опорою (незалежно від положення регулювання)-радіус кривизни має бути не менше 2,5 мм.
Монтажний компонент, який з’єднує дзеркало заднього{0}}виду з транспортним засобом, має бути розроблений таким чином, щоб циліндр радіусом 50 мм-з центром на осі обертання або точкою повороту, що дозволяє дзеркалу відхилятися в напрямку удару-, перетинав поверхню, до якої кріпиться монтажний компонент.